Мабуть, скімбординг є наймінімалістичнішим видом спорту на воді. Ні дошки у людський зріст, ані човна, навіть черевики не потрібні. Вам не доведеться їхати до вейк-парку чи орендувати катер заздалегідь. Таким чином, скімбординг стає кандидатом №1 у сценарії «надвечір після роботи спонтанно рушити до ріки та порозважатися годину-другу».

Розбираємося із дошкою

Ми вже писали, що ще 50 років тому промислових дощок для скімбордингу не існувало. Каліфорнійські тинейджери (а саме вони перетворили пляжну розвагу на популярний вид спорту) використовували просто обтесані шматки фанери.

До речі, певні локальні виробники недалеко відійшли від цієї технології.

Дерево (щоправда, разом із синтетичною піною) і досі залишається найпопулярнішим матеріалом для виробництва дощок. Найчастіше дерев’яні дошки обирають новачки, так як вони набагато дешевші. Розібравшись із керуванням та бажанням краще пізнати цей вид спорту, варто звернути увагу на дошки зі скловолокна. Найчастіше вони виграють за рахунок маневреності та невеликої ваги.

Вище носа

На відміну від саморобних дощок з фанери, професійні дошки можна пізнати за невеликим вигином у носовій частині. Він (правильна назва «рокер») дозволяє дошці не чіплятися за хвилі чи пісок при ковзанні.

Розрізняють два основних види дощок (як, власне, і видів скімбордингу). Для ковзання піском найчастіше використовують твінтіп (twin tip) дошки (тобто такі, в яких і носова, і кормова частина майже не відрізняються), або ж дошки каплевидної форми. Для вейвінгу підійдуть дошки направленої форми, які нагадують серферські, але значно менші за розміром.

І, наостанок, нагадуємо: ще одна річ, яка неодмінно знадобиться для скімбордингу, окрім дошки – сонцезахисний крем з високим рівнем SPF. Катайтеся із задоволенням і насолоджуйтеся літом!