Як? Дуже просто. Задобрити конячку. Підходьте обов’язково спереду, щоб кінь вас бачив – підкрадатися ззаду не найкраща ідея, просто повірте на слово. Тихо та ласкаво, з посмішкою скажіть тварині щось приємне. Не поспішайте, не нервуйте, спостерігайте за реакцією. Розмовляючи, простягніть на відкритій долоні яблуко чи морквину, завбачливо нарізані на шматки: конячки їх дуже люблять. Якщо ваш дарунок прийнято, і тварина не виявляє агресії – є контакт, можна продовжувати знайомство.

Далі робітники стайні готують коня до зустрічі з вершником: надягають сідло та збрую, затягають та перевіряють усі кріплення. Поки це відбувається, відкрийте баночку «Боржомі» та неквапливо насолодіться кількома ковтками, тому що пізніше руки у вас будуть зайняті до кінця прогулянки. Сідаючи на коня вперше, навряд чи ви зможете потрапити до сідла без сторонньої допомоги – тому приймайте її без зайвих вагань. Уважно слухайте всі інструкції і без затримки виконуйте команди, адресовані саме вам – у верховій їзді не прийнято сперечатися із більш досвідченими наставниками. Особливо якщо ви новачок.

Влаштувавшись у сідлі та вставивши ноги у стремена, розпрямите спину, розправте плечі (ось вона, постава!). Злегка підніміться, трохи розігнувши коліна та напружуючи внутрішню поверхню стегна – і сядьте. Тримаючи спину прямою, знову трохи підніміться і сядьте. Потренуйтеся так кілька хвилин, поки кінь стоїть на місці, щоб тіло запам’ятало ці рухи. Руки при цьому мають бути розслаблені – якщо ви відчуваєте, що вчепилися у віжки, це неправильно. Працюють лише стегна та м’язи ніг.

«Це ж так важко: постійно вставати та сідати! Навіщо це мені?» – перепрошуємо, але це потрібно не лише вам. Коні, при всій своїй чималенькій вазі (у середньому, близько 500 кг) та витривалості, теж не залізні. І отримувати регулярні удари по хребту від вершників, особливо в галопі, їм вкрай не бажано. Тому, привстаючи та сідаючи назад у ритмі кроку коня, ви збережете спину тварини здоровою. Задля розради рекомендуємо за місяць регулярних прогулянок верхи поглянути в дзеркало на свої ноги – і приємно здивуватися.

Що ж, техніка їзди верхи на місці вже відпрацьована, гарні селфі на пам’ять зроблені, ви готові, звучить «Но!» – а кінь стоїть собі, як вкопаний. О так, ці тварини вміють знатно тролити недосвідчених новачків. Інструктор, який ще й не таке бачив, лише посміхнеться і порекомендує вам підштовхнути коня у боки п’ятами. Не бійтеся: при всьому бажанні, сидячи верхи, ви не зробите тварині боляче. Зазвичай виховний момент триває кілька хвилин, потім кінь все ж змінює гнів на милість і робить перший крок. Із чим вас і вітаємо!